Шлюбний договір може бути укладено між особами, які звернулися до РАГЗ із заявою про реєстрацію шлюбу чи подруж­жям, а на укладення шлюбного договору до реєстрації шлю­бу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна пись­мова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нота­ріусом.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обо­в’язки.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відно­сини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Шлюбний договір може надавати відповідні майнові права не лише дружині чи чоловікові, а й їхнім дітям та ін­шим родичам. Тобто шлюбний договір може мати елементи договору на користь третьої особи.

У шлюбному договорі той, з ким проживає дитина, не мо­же відмовитися від права на примусове стягнення аліментів на неї.

Щодо форми шлюбного договіру, він укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Закон вимагає письмової форми шлюбного договору і по­свідчення його нотаріусом. Жодна інша службова чи посадова особа посвідчити такий договір в Україні не може.

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлю­бу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. 

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він на­бирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

У шлюбному договорі може бути встановлено загаль­ний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків також у шлюбному договорі може бути встановлена чин­ність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарова­ного подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. 

Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цьо­го Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та по­треби   у матеріальній допомозі   на   умовах,   визначених шлюбним договором.

Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Щодо відмови, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про від­мову від нього.  Але ж відмова від договору і розірвання договору — це різ­ні правові категорії. Відмова від договору має наслідком дво­сторонню реституцію, а у разі розірвання договору він втра­чає чинність лише на майбутнє.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають іс­тотне значення, зокрема в разі неможливості його вико­нання.

Розірвання шлюбного договору можливе тоді, коли жод­на з його умов не може бути виконана ні у первісному, ні у зміненому вигляді. До цього можуть призвести різні обстави­ни, зокрема об’єктивна або суб’єктивна неможливість їх ви­конання. Об’єктивна неможливість виконання може бути зу­мовлена, наприклад, знищенням майна, яке давало доходи, а суб’єктивна — каліцтвом, важкою хворобою, що виключає можливість вчинення одним із подружжя дій особистого ха­рактеру.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором поруше­ні, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з під­став, встановлених Цивільним кодексом України. З чим Ми зможемо Вам допомогти.

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *